ВГО «Генерація успішної дії»

18 жовтня 2016 року у Луцьку в приміщенні Волинської обласної друкарні відбулася презентація двох перших книг, надрукованих шрифтом Брайля для незрячих людей, у межах соціального проекту «Braille Studio», який реалізовується Всеукраїнською громадською організацією людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії». Проект спрямований на забезпечення доступу до інформації людей з порушеннями зору через створення студії друку шрифтом Брайл «Braille Studio» із центрами у містах Києві та Луцьку.

Дуже символічно, що саме книга «Волонтери» є «першою ластівкою» соціального проекту  «Braille Studio». Проте цієї книги могло й не бути, аби не волонтерська допомога працівників Волинської обласної друкарні, які закупили спеціальний папір та здійснювали оправлення і загальне оформлення видання. Для дітей в межах проекту було надруковано не менш цікаву книгу волинської авторки Надії Гуменюк «Літо з амазонками».

Це «стартові» примірники. Наразі редактори вичитують готові книжки і готують до друку по 30 примірників кожної. Їх не продаватимуть, а поширять по Україні, щоб до літератури мали доступ якомога більше людей. Знайти книжки можна буде у бібліотеках та спеціальних школах-інтернатах. Голова волинського осередку ВГО «Генерація успішної дії» Віталій Ткачук каже, що на Волині вони є новаторами, і наголошує на необхідності такої літератури по всій Україні:

«Це важливо хоча б тому, що ми не будемо залежати від Києва, і думати, надрукують нам, чи не надрукують. Незрячі люди зможуть себе вільніше і незалежніше почувати», – зазначив він.

Студія друку шрифтом Брайля планує розвиватися. Наразі існує потреба у дитячій та навчальній літературі шрифтом Брайля.

«Закінчимо з цими книгами, тоді почнемо друкувати інші, здебільшого дитячу літературу. Бо саме діти найбільше потребують таких книг. Якщо література для дорослих є в інтернеті озвучена, то з дитячою – проблеми», – розповів заступник директора Волинської обласної друкарні Іван Синюк.

Також у друкарні планують друкувати шрифтом Брайля кілька примірників кожної книги, яку видаватимуть у друкарні.

«Таким чином ми хочемо залучити до ініціативи різні друкарні України. На власному прикладі покажемо і сподіваємося залучити до такої ідеї інших», – зазначив Віталій Ткачук.

ВГО «Генерація успішної дії» продовжує збирати кошти для придбання другого принтера, який друкуватиме книги шрифтом Брайля у Києві. Наразі з необхідних 400 тисяч гривень зібрано лише 9 тисяч гривень.

Реквізити рахунку в Ощадбанку

Одержувач – ВГО «Генерація успішної дії», код ЄДРПОУ 34935692 р/р: 26007300943056 у ГУ м. Києва та Київській обл. АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ банку 09322277.

Троє незрячих, яким відмовили стрибати з парашутом на аеродромі “Чайка”, 18 жовтня 2016 року виконали тандемні стрибки на аеродромі Південний на запрошення клубу “5 океан”.

“Деяких журналістів щиро вразило, що під час першої акції на аеродромі “Чайка” особам з інвалідністю заборонили стрибати з парашутом у тандемі з інструктором, хоча для цього не було реальних перешкод за медичними показниками. І гірше – що дівчатам у медкабінеті по факту брехали про “дозвіл” на стрибки, користуючись тим, що незрячі не могли прочитати запис у медичній довідці. І через медійний розголос з нами зв’язався Геннадій Антюфєєв з клубу “5 океан” і запросив стрибнути дівчат, яким відмовили. Я кілька разів по телефону уточнювала в керівництва, що дівчата незрячі й чи не буде перешкод, і мені відповіли: “Приходьте! Жодних перешкод для стрибків у тандемі ми не бачимо”. Тож завтра стрибаємо…”, – повідомила віце-президент з зовнішньої політики ВГО “Генерація успішної дії”, організаторка акції FightForRight Юлія Сачук.

Нагадаємо, 2 жовтня 2016 року в київському аероклубі “Чайка” незрячим учасникам інклюзивної акції FightForRight за рівні права людей з інвалідністю, відмовили у стрибках з парашутом. Цю відмову медпрацівники установи ніяк не обґрунтували. Більше того – коли тривав медогляд, незрячим учасницям акції лікарі говорили, що стрибати можна, але в довідці про дозвіл писали відмову. Керівництво аеродрому “Чайка” так і не вийшло до журналістів та учасників акції, щоб аргументувати свою позицію.

За фактом із п’яти учасниць, дозволили стрибнути тільки двом – Наталії, яка має 30% зору, та журналістці Анастасії Федченко, яка також долучилася до акції з метою привернути увагу людей до питань інвалідності та бар’єрності суспільства.

Учасники кампанії “FightforRight” прагнуть привернути увагу суспільства до проблеми бар’єрності простору і продовжувати руйнувати стереотипи як людей з інвалідністю, так і без інвалідності, що незрячі є повноцінними членами суспільства, можуть не просто дбати про себе, а й жити на повну.

Всеукраїнська Кампанія FightForRight/ Боротьба за права – це соціальна ініціатива, екстремальні заходи, що проводяться в Україні вперше за участю людей з інвалідністю, відображаючи їхню боротьбу за рівність у суспільстві та дотримання прав людини.

Сторінки Кампанії в Facebook.

13 жовтня 2016 року в Житомирі відбувся семінар для працівників автовокзалів Житомирської області щодо обслуговування людей з інвалідністю. Присутні вчились на практиці наданню необхідної допомоги пасажирам з інвалідністю. Хочеться особливо відмітити те, що саме керівництво автовокзалу ініціювало цю зустріч.

Тренінг провели представник Національної Асамблеї інвалідів України в Житомирській області і голова Житомирської обласної громадської організації людей з інвалідністю «Молодь, жінка, сім’я» Неля Ковалюк, представник ГО «Молодь, жінка, сім’я» Євген Кравчук і керівник відокремленого підрозділу ВГО «Генерація успішної дії» в Житомирській області Вікторія Шевчук.

На практиці були відпрацьовані навички супроводу пасажирів з інвалідністю по території автовокзалу та наданню допомоги пасажирам з інвалідністю під час посадки та висадки з автобусу.

Ми зустрічаємо Дашу біля дому. Яскраве руде волосся, жовто-блакитний спортивний костюм. Зір дівчина втратила, коли їй був рік.

«Ой, мене зазвичай хтось проводжає до метро, але сьогодні я сказала, що не треба. Ви ж поруч. Це ж не проблема?», — посміхається вона.

Кажу «ні» і вона обережно бере мене під руку.

Зустрілися ми з Дарією Коржавіною – учасницею акції Fight for Rights. Цього дня вона планує вперше в житті стрибнути з парашутом.

 

«Мені запропонували взяти участь у такій акції — і я погодилася», — розповідає дорогою Даша. Паралельно пояснює мені як правильно пройти від її дому до метро.

Часом кажу їй, що яма або майже на дорозі продають квіти.

«Це нормально, — відзначає Даша. — Часом продавці з квітами, помідорами та іншим стають просто перед виходом з автобуса, так, що майже нереально не вступити в той ящик. А це ще те задоволення».

Втім про всі ці проблеми вона говорить просто і зі сміхом, не скаржиться. В її голосі більше здивування — чому не можна зробити зручно не тільки для людей, які можуть ходити і бачити.

Даша переконана – стрибок з парашутом має показати, що люди з інвалідністю спокійно можуть робити все, що хочуть.  Хоча спочатку в те, що дівчина може стрибати, в те, що це можливо, не повірила навіть мама:

«Це руйнування стереотипів навіть для моєї родини. Суспільство, люди не уявляють собі, що інвалідність тебе справді не обмежує. Що ти можеш і стрибнути з парашутом, і пірнути з аквалангом. І взагалі жити активним, екстремальним життям. Це потрібно показувати в дії. І цей стрибок – це така хороша дія, яка це покаже сьогодні», — каже дівчина.

Стрибати з парашутом на аеродром «Чайка» їдуть п’ять дівчат, троє — незрячі та дві зрячі на їхню підтримку.

Вже на «Чайці» доводиться майже годину чекати медогляду. Учасниці пишуть заяви з відмовою від претензій до аероклубу, тільки потім проходять. Даша іде першою. «Ніби пропустили», — каже, вийшовши з кабінету.

Поки чекаємо на вулиці чути як сідають парашутисти. За короткий час на аеродромі я взагалі перестала звертати увагу на ці звуки. Даша навпаки — почувши як спускається парашутист, повертається за звуком і питає «Ой, а що це полетіло?»

«Я уявляю собі це як вільний політ. Трішки боюся, але більше — того, що моє занепокоєння зіпсує мені відчуття», — каже вона поки чекаємо.

За Дашею проходять медогляд ще дві дівчини. А за декілька хвилин дізнаємося – стрибати сьогодні їм трьом не дозволили. Під час огляду лікар сказала, що все добре — і ставила «недопуск».

«Місяць ми проводили переговори щодо можливості тандемного стрибка за участю незрячих та слабозорих. Дмитро Мужилко — контактна особа, яка вела переговори з боку аероклубу. Зараз він заявляє, що жодної домовленості немає. Всі настільки перелякані, — каже Ірина Текучова, координаторка кампанії проти дискримінації. —Інструктор не проти наприклад стрибати з незрячою людиною. Це все якісь скрєпи в головах медпрацівників».

На місці самого Мужилка немає. Телефоном заборону стрибати незрячим він декілька разів відмовляється коментувати на камеру: «Ніхто ні з ким не домовлявся!».

«Обурює те, що жодна людина з керівництва аеродрому так і не вийшла на домовлену 15-у годину, обурює жахливе ставлення, яке ми чули по телефону, що «Які сліпі можуть бути спортсмени і в таких дуже некоректних тонах висловлювалися про людей з інвалідністю», — каже Юлія Сачук, координаторка проекту Fight for Rights на незапланованому брифінгу просто перед аеродромом.

«Це те, про що я говорила — люди бачать спочатку мою інвалідність, а потім мене», — сказала ввечері Даша.

Дівчина переконана: у поширеності стереотипів винні і самі люди з інвалідністю: «Треба виходити, щоб нас бачили».

З парашути стрибнути вдалося тільки двом зрячим учасницям акції — таким чином вони підтримали акцію та тих, кому стрибати не дозволили.

Громадське