Мова

Світлана Проніна

Вірші Світлани Проніної

Груша і Павлуша

Мама ввечері питає синочка Павлушу:
–  Як же видертись зумів ти на високу грушу?
Павлик злегка бік почухав і признавсь матусі,
Що вилазити на грушу помагали друзі.
–  А додолу злазив сам? –  запитала прямо.
–  Ні, не сам, земне тяжіння помагало, мамо.

Матусина наука

Матуся до школи Тимка виряджає –
Був щоб чемний та слухняний –  його научає.
–  щоб урок уважно слухав, олівець не гриз
І щоб зошити чистенькі додому приніс.
Здивувався тут синочок і говорить враз:
–  Я не можу виконать останній наказ.
Та і як таке, матусю, можна вимагати,
В чому ж я тоді, скажи, повинен писати?

* * *

До кімнати входить Петрик, як маленький принц,
він матусеньці рідненькій троянди приніс.
–  ах, які чудові квіти, як весняні мрії.
–  я нарвав їх, –  каже Петрик, –  у тітки Марії.
–  а вона про це хоч знає?–  мама запитала.
–  звісно знає, вона ж мене ледве не здогнала.

* * *

У садочку дядька Гриця яблука, мов жар горять,
якось вгледів їх Миколка і схотів покуштувать.
Рано–вранці він тихенько на паркан високий вліз,
Раптом дядько десь узявся і стягнув хлопчину вниз.
– ах негідник! –  люто крикнув, чуб тримаючи в руках, –
я навчу тебе як красти яблука в чужих садках.
– ой, навчить, –  Миколка пискнув, –  дуже хочу знати,
як мені в чужих садках від хазяїв тікати.

* * *

В п’ятім “Б” запала тиша, –  математики урок.
Розв’язати хоче кожен приклади без помилок.
– ну, Петрусь, –  питає вчитель, –  як розділиш ти сім слив,
якщо в гості завітають восьмеро товаришів?
Петрик трішечки подумав і швиденько відповів:
– друзів щоб не обділити, я б зі слив узвар зварив.

* * *

Вранці вийшла у садок тітонька Марина,
зирк: на дереві сидить сусідський хлопчина.
– от розбійник, –  тітка в крик, –  злодій, розбишака,
ти чого туди заліз? Скажи, Харцизяка!
– тітонько, пробачте, прошу, –  Василько благає, –
моя поведінка пояснення має.
Я сидів під деревом, сонце припікало,
Раптом з нього у траву яблуко упало.
Думаю неварт йому у поросі гнити,
Ось і виліз на яблуню назад причипити.

* * *

В першім класі малюки літери вивчали,
тож абетку повторити вони дома мали.
На уроці пан учитель спитав дітлахів:
– хто з вас, любі, на сьогодні завдання зробив?
Хто з вас, милі мої друзі, може розказати,
Які літери нам треба після “А” писати?
Тут Василько тягне руку: – я хочу сказати,
Нам потрібно після “А” всі інші писати.

Ці та інщі вірші Світлани Проніної

Пошук по сайту

банер-посилання на сайт «Коаліція з протидії дискримінації в Україні»

Ми в соціальних мережах

Тыквеол » Справочник лекарственных средств