Держава готується змінити систему реалізації права на пільговий проїзд

10 листопада 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон України про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації права на проїзд (законопроєкт за реєстр. №5651-2). Закон набирає чинності у 2028 році та передбачає реформування існуючої системи реалізації пільг з оплати проїзду.

Статтею 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Водночас, вищезазначений ухвалений законопроєкт передбачає, що порядок реалізації права на проїзд на пільгових умовах визначається відповідно до статті 7-1 Закону України «Про транспорт», якою цим законопроєктом доповнюватиметься Закон України «Про транспорт» і яка буде передбачати, що обсяг гарантій права на проїзд на пільгових умовах особам, зазначеним у частині першій цієї статті, визначається відповідно до підпункту 6 пункту “а” частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вищезазначеним ухваленим законопроєктом пункт “а” частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнюється підпунктом 6 такого змісту:

“6) забезпечення виплат коштів на пільговий проїзд окремим категоріям громадян (крім осіб, зазначених у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у визначений законом спосіб та в обсягах відповідних гарантій, що затверджуються рішеннями органів місцевого самоврядування відповідно до підпункту 103 пункту “а” статті 30 цього Закону;”.

Також цим законопроєктом пункт “а” частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнюється підпунктом 103 такого змісту:

“103) аналіз потреб та верифікація категорій осіб, які мають право на проїзд на пільгових умовах (крім осіб, зазначених у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), встановлення обсягів відповідних гарантій з урахуванням потреб осіб, фінансової спроможності місцевих бюджетів, визначення суб’єкта, уповноваженого здійснювати їх верифікацію та порядок фінансування пільгового проїзду у визначений законом спосіб, а також укладення органами місцевого самоврядування договорів з уповноваженими банками для здійснення фінансування пільгового проїзду;”.

Такий підхід передбачає встановлення залежності змісту та обсягу прав громадян від обсягу наявних фінансових ресурсів місцевих бюджетів, містить ризик невідповідності розміру компенсації реальним потребам тих чи інших категорій громадян у відповідних послугах, дискримінації пільгових категорій громадян за розміром компенсації в залежності від платоспроможності відповідного місцевого бюджету. Такий законодавчий підхід також не враховує положень частини 2 статті 24 Конституції України, згідно з якою не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання.

Крім цього такий підхід не враховує положень частини 3 статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А також такий підхід суперечить нормам статті 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» яка передбачає, що звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Україна є унітарною державою, а отже дюди з інвалідністю мають право та повинні бути забезпечені можливістю скористатись правом на пільговий проїзд на території України в будь-якому населеному пункті незалежності від місця їх проживання і фінансових можливостей місцевого бюджету. Таке право має бути гарантовано і забезпечене без будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання.

У своїх зауваженнях до ухваленого законопроєкту Головне юридичне управління та Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України наголошували в проєкті не враховано положень статей 7, 140, 142-144 Конституції України, окремих положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та не запропоновано завершеного механізму реалізації передбаченого законами України права зазначених вище категорій осіб на пільговий проїзд, що свідчить про неврахування також правової позиції Конституційного Суду України, висловленої у Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), за яким неповнота законодавчого регулювання суспільних відносин не відповідає конституційному визначенню України як правової держави.

Всеукраїнська громадська організація людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» висловлюється проти такого законопроєкту і звернулась до Президента України Володимира Зеленського з проханням не підписувати законопроєкт про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації права на проїзд (реєстр. №5651-2), прийнятий Верховною Радою України 10 листопада 2026 року, повернути його без підпису з зауваженнями як такий, що не враховує положень частини 3 статті 22 та частини 2 статті 24 Конституції України, а саме звужує зміст та обсяг існуючих прав та може створювати привілеї чи обмеження для пільгових категорій за ознаками місця проживання.