ВГО «Генерація успішної дії»

Живем, куда-то спешим, о чем-то гонимся, и не всегда можем остановиться и подумать об истине нашей жизни. Оглянувшись можно увидеть предметы, дома, людей, и не всегда зрение помогает разглядеть Господню милость всем.

С 07 по 12 июля 2014 года незрячие Украины имели возможность, хоть и не видя глазами, разглядеть Господа милость и благодать во время паломнической поездки святынями Закарпатья, состоялась в рамках конкурса «Православная инициатива 2013-2014» в рамках проекта «Образа Твоему», что реализует Харьковская общественная организация незрячих юристов в сотрудничестве с отделом социального служения Харьковской и Богодуховской епархии Украинской православной церкви. Свет и тепло, которое дарила не только природа, но и человеческие сердца и души, понесли из Закарпатских монастырей паломники из Харькова, Киева, Житомира, Полтавы и Луцка.

Началась путешествие из старинного Мукачевского замка Паланок, где паломникам рассказали об истории края, его особенности и культуру. После чего посетив Мукачевский женский монастырь и прослушав экскурсию в санатории «Квитка полонины», паломники прибыли в женский монастырь св. Кирилла и Мефодия близ Свалява, где остановились на ночь. После вечерней молитвы все долго не могли заснуть, поскольку впечатления и эмоции от первого дня паломничества всех переполняли. Живописные Закарпатские пейзажи, виноградные лозы, сады, украшенные дома, общение с насельниками святых обителей ярким лучом врезались в память каждого из группы.

После литургии паломники поехали в Свято-Николаевского монастыря в Изо-Карполяж, в котором покоятся мощи святого Алексея Карпато-Русского. По дороге посетив термальные источники в с. Берегово и отведав копченого карпа, паломники прибыли в монастырь Архистратига Михаила в селе Грушево, в котором и поселились. .

На следующий день паломников встречали в Свято-Успенском в селе Угля и Свято-Вознесенском в селе Чумалево монастырях, также поклонились мощам св .. Иова Угольского.

В пятницу, после совместной божественной литургии группа прощалась с братией, и получив в подарок икону Архистратига Михаила, изготовленную в монастыре, и благословение Архимандрита Отца Петра, отправилась в Киев.

Все это время паломников сопровождал Иеромонах Отец Пимен, который рассказывал о духовных подвигах насельников монастырей Закарпатской земли, о жемчужинах его родного края. Очень хорошая и открытый человек – так можно сказать о едином в Украине священника, который не имеет зрения, при этом несет в себе великую миссию служения Господу. Из-за любви к ближнему поселилось то, что невозможно увидеть глазами в душах паломников, а именно – вера и любовь к Господу.

Путешествие завершалась в Киеве после поклонения святыням, которые находятся в Введенском монастыре и Киево-Печерской Свято-Успенской Лавре.

Незрячие почувствовали насколько глубокой и настоящей является их принадлежность к православной вере Христовой. Как виноград наливается Закарпатским солнцем, так и в душах паломников крепнет необъятная любовь, которая является основой жизни и, которую невозможно увидеть глазами, а лишь почувствовать открытым сердцем.

Живемо, кудись поспішаємо, за чимось женемося, та не завжди можемо зупинитися і подумати про істину нашого життя. Озирнувшись можна побачити предмети, будинки, людей, та не завжди зір допомагає розгледіти господню милість на всьому.

З 07 по 12 липня 2014 року незрячі України мали можливість, хоч і небачучи очима, розгледіти Господню милість та благодать під час паломницької поїздки святинями Закарпаття, що відбулась в рамках конкурсу «Православна ініціатива 2013-2014» в межах проекту «Образу Твоему», що реалізовує Харківська громадська організація незрячих юристів у співробітництві з відділом соціального служіння Харківської і Богодухівської єпархії Української православної церкви. Світло і тепло, яке дарувала не тільки природа, а й людські серця і душі, понесли із Закарпатських монастирів паломники з Харкова, Києва, Житомира, Полтави та Луцька.

Розпочалася мандрівка із старовинного Мукачевського замку Паланок, де паломникам розказали про історію краю, його особливості та культуру. Після чого відвідавши Мукачевський жіночий монастир та прослухавши екскурсію у санаторії «Квітка Полонини», паломники прибули до жіночого монастиря св. Кирила та Мефодія близь Свалява, де зупинилися на ніч. Після вечірньої молитви всі довго не могли заснути, оскільки враження та емоції від першого дня паломництва всіх переповнювали. Мальовничі Закарпатські краєвиди, виноградні лози, сади, заквітчані будинки, спілкування з насельниками святих обителей яскравим променем врізалися у пам’ять кожного з групи.

Після літургії паломники поїхали до Свято-Миколаївського монастиря у Ізо-Карполяж, в якому покояться мощі святого Олексія Карпато-Руського. По дорозі відвідавши термальні джерела у с. Берегово та скуштувавши копченого коропа, паломники прибули до монастиря Архістратига Михаїла у селі Грушово, в якому й оселилися. .

Наступного дня паломників зустрічали у Свято-Успенському у селі Угля та Свято-Вознесенському у селі Чумалево монастирях, також вони поклонилися мощам св.. Іова Угольського.

У п’ятницю, після спільної божественної літургії група прощалася з братією, та отримавши у подарунок ікону Архистратига Михаїла, виготовлену у монастирі, та благословення Архімандрита Отця Петра, вирушила до Києва.

Весь цей час паломників супроводжував Ієромонах Отець Пімен, який розповідав про духовні подвиги насельників монастирів Закарпатської землі, про перлини його рідного краю. Надзвичайно добра та відкрита людина – так можно сказати про єдиного в Україні священника, який не має зору, при цьому несе у собі велику місію служіння Господу. Через любов до ближнього оселилося те, що неможливо побачити очима у душах паломників, а саме – віра та любов до Господа.

Мандрівка завершувалася у Києві після поклоніння святиням, які знаходяться у Введенському монастирі та Києво-Печерській Свято-Успенській Лаврі.

Незрячі відчули на скільки глибокою та справжньою є їх належність до православної віри Христової. Як виноград наливається Закарпатським сонцем, так і в душах паломників міцніє неосяжна любов, яка є основою життя та, яку неможливо побачити очима, а лише відчути відкритим серцем.

У ході провадження Уповноваженого з прав людини, відкритого за зверненням голови Харківської громадської організації незрячих юристів Олега Лепетюка, було встановлено, що наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 01.06.1988 р. №444 «О мерах по дальнейшему улучшению медицинского освидетельствования лиц, выезжающих за рубеж в командировки и туристические поездки» встановлював широкий перелік медичних станів, наявність яких визначалася як протипоказання до подорожей за кордон як в довго- та короткотермінові відрядження, так і для туристичних подорожей. Відтак, він суперечив положенням Конституції України, положенням і нормам актів міжнародного права та законів України, якими гарантується свобода пересування та забороняється дискримінація, у тому числі за ознакою інвалідності.

У зв’язку з цим, Уповноваженим з прав людини Валерією Лутковською було направлено подання до Міністра охорони здоров’я України Олега Мусія з вимогою скасування наказу через його неконституційність та через те, що його застосування зумовлює порушення прав і свобод людини.

На виконання подання Уповноваженого Міністерством охорони здоров’я України був прийнятий наказ №356 від 26.05.2014 “Про визнання таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2001 року № 540”

3 июня 2014 года ВМОО «Генерация успешного действия» в партнерстве со Школой рекламных технологий провели презентация-обсуждение «Возможности трудоустройства незрячих – преодоление стереотипов и поиск эффективных решений».

Как мы знаем, для большинства людей работа является основным видом жизнедеятельности, повышает качество жизни, обеспечивает достойные условия, комфорт, самостоятельность, финансовую независимость, уверенность, самореализацию, воплощение амбиций, ощущение сделанного вклада в развитие общества, а, следовательно, – общую удовлетворенность жизнью.

И так чувствовать должен каждый, особенно в государстве, мужественно отстояла свое право быть европейской страной, разделяя общечеловеческие ценности. А среди них – равные права и возможности.

«Ситуация с трудоустройством людей с инвалидностью по зрению остается крайне неудовлетворительной. По ряду причин, в частности «советское наследие» в виде глыбы негативных стереотипов по отношению к слепых и слабовидящих людей; общую необразованность соответствующих руководящих органов и лиц в области прав человека и отсутствия политической воли в их продвижении; экономической нестабильности и вездесущей коррупции, мы страну, в которой несмотря ратификации соответствующих международных документов, отсутствует удачная стратегия по созданию условий для трудоустройства незрячих людей», – отметила вице-президент по внешней политике ВМОО «Генерация успешного действия» Юлия Сачук, которая на наглядных примерах постаралась развеять основные из существующих негативных стереотипов по отношению к незрячим работников, приведя яркие случаи удачного трудоустройства слабовидящих.

Евгения Огрызко с Британского Совета в Украине рассказала о политике равных возможностей, которой придерживаются в их организации, направленную на уважение прав на труд каждого гражданина, независимо от каких-либо признаков.

Президент ВМОО «Генерация успешного действия» Геннадий Евсевьев охарактеризовал украинское законодательство на предмет защиты прав людей с инвалидностью на равный доступ к труду и недопущения проявлений дискриминации при трудоустройстве, отметив преференциях, которые получает бизнес, трудоустраивая незрячих и слабовидящих.

Эксперт в области профориентации и реабилитации Евгений Свет предоставил оценку, как решается проблема с трудоустройством людей с инвалидностью на протяжении многих лет, инициативы и насколько были удачными в этом направлении, основное внимание предоставив том факты, от самых незрячих зависит во много успешность их стремлений работать в коллективе, удачно в него интегрироваться.

Присутствовали и поделились своим опытом работы в одном коллективе с незрячими представители бизнеса, к примеру, Роман Коляда с Радио Эра FM, который работал с незрячим журналистом из Харькова Владимиром Носковым. Приводились и другие примеры людей с инвалидностью по зрению, которые нашли свое место и достигли результатов в различных профессиональных сферах: психология, адвокатская деятельность, IT, журналистика, преподавательская и научная деятельность, музыка, перевод, предпринимательство.

А главное – состоялся диалог, который способствовал заинтересованности со стороны бизнеса и рекрутинговых агентств в трудоустройстве незрячих и слабовидящих специалистов, они имели возможности увидеть, как работники с инвалидностью могут выполнять поставленные задачи, ориентироваться, общаться, быть полноценными членами общества.

Участники презентации начали процесс решения указанной проблемы путем общественного обсуждения и наглядной демонстрации того, какие неограниченные возможности имеют незрячие работники, какие выгоды и преференции они приносить бизнеса, как усиливать установки толерантного климата в коллективах.

Особенный вклад в организацию мероприятия сделала Оксана Тюпа – директ Advertising School, Sniper Recruiting Agency и JCI Kyiv.

Фото предоставлены Анной Якутенко

03 червня 2014 року ВМГО «Генерація успішної дії» у партнерстві з Школою рекламних технологій провели презентація-обговорення «Можливості працевлаштування незрячих – подолання стереотипів та пошук ефективних рішень».

Як ми знаємо, для більшості людей робота є основним видом життєдіяльності, що підвищує якість життя, забезпечує гідні умови, комфорт, самостійність, фінансову незалежність, впевненість, самореалізацію, втілення амбіцій, відчуття зробленого внеску у розвиток суспільства, а, отже, – загальну задоволеність життям.

І так почуватися має кожен, особливо в державі, яка мужньо відстояла своє право бути європейською країною, поділяючи загальнолюдські цінності. А серед них – рівні права та можливості.

«Ситуація з працевлаштуванням людей з інвалідністю по зору залишається вкрай незадовільною. Через ряд причин, зокрема «радянську спадщину» у вигляді глиби негативних стереотипів по відношенню до незрячих та слабозорих людей; загальну неосвіченість відповідних керівних органів та осіб у сфері прав людини та відсутності політичної волі у їх просуванні; економічну нестабільність та всюдисущу корупцію, ми маємо країну, в якій попри ратифікацію відповідних міжнародних документів, відсутня вдала стратегія щодо створення умов для працевлаштування незрячих осіб» – зазначила віце-президент із зовнішньої політики ВМГО «Генерація успішної дії» Юлія Сачук, яка на наочних прикладах постаралася розвіяти основні із існуючих негативних стереотипів по відношенню до незрячих працівників, навівши яскраві випадки вдалого працевлаштування людей з вадами зору.

Євгенія Огризко з Британської Ради в України розповіла про політику рівних можливостей, якої дотримуються в їх організації, спрямовану на повагу до прав на працю кожного громадянина, не залежно від будь-яких ознак.

Президент ВМГО «Генерація успішної дії» Геннадій Євсев’єв охарактеризував українське законодавство на предмет захисту прав людей з інвалідністю на рівний доступ до праці та недопущення проявів дискримінації при працевлаштуванні, наголосивши на преференціях, які отримує бізнес, працевлаштовуючи незрячих та слабозорих.

Експерт у галузі профорієнтації та реабілітації Євгеній Свєт надав оцінку тому, як вирішується проблема з працевлаштуванням людей з інвалідністю на протязі багатьох років, які ініціативи і наскільки були вдалими в цьому напрямку, основну увагу надавши тому факти, що від самих незрячих залежить у багато чому успішність їх прагнень працювати в колективі, вдало в нього інтегруватися.

Були присутні і поділилися своїм досвідом роботи в одному колективі з незрячими представники бізнесу, до прикладу, Роман Коляда з Радіо Ера FM, який працював з незрячим журналістом із Харкова Володимром Носковим. Наводилися й інші приклади людей з інвалідністю по зору, які знайшли своє місце і досягли результатів у різноманітних професійних сферах: психологія, адвокатська діяльність, IT, журналістика, викладацька та наукова діяльність, музика, переклад, підприємництво.

А головне – відбувся діалог, який сприяв зацікавленню з боку бізнесу та рекрутингових агентств у працевлаштуванні незрячих та слабозорих фахівців, вони мали змоги побачити, як працівники з інвалідністю можуть виконувати поставлені завдання, орієнтуватися, спілкуватися, бути повноцінними членами громади..

Учасники презентації розпочали процес вирішення вказаної проблеми шляхом громадського обговорення та наочної демонстрації того, які необмежені можливості мають незрячі працівники, які вигоди та преференції вони приноситимуть бізнесу, як посилюватимуть встановлення толерантного клімату у колективах.

Особливий внесок для організації заходу зробила Оксана Тюпа – директорка Advertising School, Sniper Recruiting Agency та JCI Kyiv.

Фото надані Анною Якутенко

На одной из центральных улиц Харькова расположена несколько необычна образовательное учреждение. Официально она именуется так: Коммунальное учреждение «Харьковский специальный учебно-воспитательный комплекс им. В. Г. Короленко »Харьковского областного совета. На первый взгляд – это обычная городская здание, но это храм науки, добра и радости. В этом учебном заведении работают неравнодушные люди, всегда готовы оказать помощь всем детям, имеющим проблемы со зрением. Здесь находится одна из старейших школ Харькова, которому исполнилось 127 лет.

Эта образовательная учреждение прошло путь от Мариинского училища попечение и воспитание слепых к учебно-воспитательного комплекса. У истоков училища стояли выдающиеся общественные деятели г. Харькова: губернатор – Петров А.И.; врач-офтальмолог – Гиршман Л.Л.; ученые Харьковского университета профессора Андреев К.А. и Барабашев П.Н.; тифлопедагоги – Лейко К.Ф., Гандер В.А., Мельников П.Г.

Опыта обучения незрячих в России в то время еще не было. Поэтому, пройдя курс стажировки в Дрезденском и Парижском институтах слепых, педагоги училища разрабатывали свою собственную методику обучения и воспитания детей с недостатками зрения. Опыт работы педагогического коллектива Харьковского училища и, в частности, теоретические выводы из него печатались в прессе, а позднее легли в основу отечественной тифлопедагогики.

24 января 1922 училищу было присвоено имя В. Г. Короленко – выдающегося писателя-гуманиста. В 30-е годы Харьковское училище для слепых детей был переименован в Советскую семилетнюю школу-интернат для слепых детей. В 1954 году школа-интернат стала средней, в 1991 году получила статус гимназии, а в 2011 стала учебно-воспитательным комплексом.

С 1981 года в заведении было создано дошкольное отделение. Жизнь детей в дошкольной группе благодаря педагогическому коллективу максимально приближенно к домашнему, создан благоприятную психологическую атмосферу, санитарно-гигиенические условия обучения и труда. Особое внимание уделяется организации обучения 6-летних детей и всей начальной школы, в каждой классной комнате начальной школы оборудованы уголок для игры.

В течение последних 30 лет учебное заведение возглавляет Белоусов Александр Николаевич – магистр государственного управления, учитель-методист, Заслуженный работник образования Украины – человек, который, продолжает гуманистические традиции тифлопедагогов ХIХ – ХХ веков. В 2012 году Белоусова Александра Николаевича был награжден Дипломом и нагрудным знаком Всеукраинского конкурса «Общественное признание» «За преданность своему делу».

За это время НПК закончило более 500 учащихся, продолжили обучение в ВУЗах и специальных учебных заведениях – 385 выпускников. Среди выпускников – академик, доктора и кандидаты наук, программисты, адвокаты, педагоги, композиторы, поэты, массажисты, люди рабочих профессий. В 2007 году коллектив учебного заведения награжден Почетной грамотой Кабинета Министров Украины за внедрение новых методик в обучении и воспитании детей с патологией зрения.

В УВК созданы необходимые условия для обучения и жизни незрячих детей.

К их услугам 28 учебных кабинетов, среди которых компьютерный, обслуживающего труда, коррекции и ориентации в пространстве, психолого – эмоциональной разгрузки, кабинет для музыкальных занятий, 2 спортивных зала (один из которых – тренажерный), детский спортивный городок, сенсорная площадка для младших школьников. О высоком уровне преподавания свидетельствует тот факт, что ученики УВК участвуют в городских и областных олимпиадах не только среди школ-интернатов, но и массовых школ и занимают призовые места. Уже девятый год подряд ученики заведения являются победителями Международного конкурса по украинскому языку им. П.Яцыка. Ученики УВК привлекаются к научно-исследовательской деятельности, становятся дипломантами ежегодных научно-технических конференций «Гагаринский чтения», научно-практических конференций «Культурология и экология родного края», «Актуальные вопросы истории и культуры Украины».

Более 15 лет учебное заведение успешно сотрудничает с Американским советом по обмену учеников по вопросам образования. Каждый год ученики выигрывают стипендии на обучение в США.

Значительное внимание уделяется реабилитации детей с нарушениями зрения: создан офтальмологический кабинет. Медико-социальная служба предоставляет услуги окулиста, физиотерапевта, психолога, логопеда. Дети НПК находятся под постоянным медицинским присмотром. Дважды в год проводится углубленный медицинский осмотр детей.

При УВК работает 20 кружков и клубов, театральная студия «Импровиз», две детские спортивные школы. Дети занимаются плаванием, Голбол, шахматами, шашками, аэробикой, легкой атлетикой, дзюдо. Ученики УВК – члены сборных команд Украины по голболу, легкой атлетике и плаванию. Гордость школы – двукратный чемпион Паралимпийских игр в Сеуле 1988 Виктор Рябоштан и ученица 11 класса УВК Бережная Яна, которая стала серебряным призером Паралимпийских игр 2012 года в Лондоне.

120 учеников УВК бесплатно овладевают техникой игры на более 10-ти музыкальных инструментах при филиале детской музыкальной школы № 13 имени Н. Коляды. Все творческие коллективы (ансамбль бандуристов, гитаристов, струнный ансамбль) являются лауреатами и дипломантами международных, республиканских, областных фестивалей и конкурсов.

Более 15 лет в УВК работает литературная студия “Родничок”. Трое ее воспитанниц являющихся членами Национального союза писателей Украины. Ежегодно издается журнал “Источник”. Патриотическое и гражданское воспитание занимают одно из ведущих мест в системе воспитательной работы УВК, центром которой является музей истории учебного заведения и Совет музея.

Три творческие коллективы УВК (духовой оркестр, хор, музей истории школы) носят звание «Образцовый коллектив Министерства образования и науки Украины».

УВК тесно сотрудничает со многими благотворительными фондами («Дар», Общественно-религиозным фондом Св.Винцента де Поля), общинами, «Инваспорт». Благодаря этому 95% от общего состава учащихся УВК оздоравливаются в детских санаториях Украины и семьях в Италии, проходят лечение в США. Осуществляется сотрудничество и обмен опытом с преподавателями учебных заведений Польши, Швеции, с реабилитационными центрами Италии (г. Больцано).

Учебный и бытовой комплекс учебного заведения, мастерские, лаборатории, детский сад, двор с клумбами и аллеями берез и каштанов, спортивный комплекс – своего рода городок в городе, где созданы благоприятные условия для учебы и быта незрячих детей, где воспитывают веру в их собственные силы, стремление к самостоятельному творчеству и где готовят их к жизни.

Адресс, телефон:

61022 г. Харьков, ул. Сумская, 55

т. 700-48-70 – директор

т. 700-48-70 – факс

т. 700-48-72 – дежурный

E-mail: Belousov-Gimnaziya@yandex.ru

Web: www.educom.org.ua

Председатель ХОО незрячих юристов
Лепетюк Олег Леонидович, адвокат

На одній з центральних вулиць Харкова розташована дещо незвична освітня установа. Офіційно вона йменується так: Комунальний заклад «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс ім. В. Г. Короленка» Харківської обласної ради. На перший погляд – це звичайна міська будівля, але це храм науки, добра і радості. У цьому учбовому закладі працюють небайдужі люди, завжди готові надати допомогу всім дітям, які мають проблеми із зором. Тут знаходиться одна з найстаріших шкіл Харкова, якій виповнилось 127 років.

Ця освітня установа пройшла шлях від Маріїнського училища для опікування і виховання сліпих до навчально-виховного комплексу. У витоків училища стояли видатні суспільні діячі м. Харкова: губернатор – Петров А.І.; лікар-офтальмолог – Гіршман Л.Л.; вчені Харківського університету професори Андрєєв К.А. та Барабашов П.Н.; тифлопедагоги – Лейко К.Ф., Гандер В.А., Мельников П.Г.

Досвіду навчання незрячих в Росії на той час ще не було. Тому, пройшовши курс стажування у Дрезденському та Паризькому інститутах сліпих, педагоги училища розробляли свою власну методику навчання і виховання дітей з вадами зору. Досвід роботи педагогічного колективу Харківського училища і, зокрема, теоретичні висновки з нього друкувалися в пресі, а пізніше лягли в основу вітчизняної тифлопедагогіки.

24 січня 1922 року училищу було присвоєно ім’я В.Г.Короленка – видатного письменника-гуманіста. У 30-ті роки Харківське училище для сліпих дітей було перейменовано в Радянську семирічну школу-інтернат для сліпих дітей. У 1954 році школа-інтернат стала середньою, в 1991 році отримала статус гімназії, а в 2011 стала навчально-виховним комплексом.

З 1981 року в закладі було створене дошкільне відділення. Життя дітей у дошкільній групі завдяки педагогічному колективу максимально наближено до домашнього, створено сприятливу психологічну атмосферу, санітарно-гігієнічні умови навчання та праці. Особлива увага приділяється організації навчання 6-річних дітей та всієї початкової школи, в кожній класній кімнаті початкової школи обладнано куточок для гри.

Протягом останніх 30 років навчальний заклад очолює Білоусов Олександр Миколайович – магістр державного управління, учитель-методист, Заслужений працівник освіти України – людина, яка, продовжує гуманістичні традиції тифлопедагогів ХІХ – ХХ століть. В 2012 році Білоусова Олександра Миколайовича було нагороджено Дипломом та нагрудним знаком Всеукраїнського конкурсу «Суспільне визнання» «За відданість своїй справі».

За цей час НВК закінчило більше, ніж 500 учнів, продовжили навчання у ВУЗах та спеціальних навчальних закладах – 385 випускників. Серед випускників – академік, доктори та кандидати наук, програмісти, адвокати, педагоги, композитори, поети, масажисти, люди робочих професій. В 2007 році колектив учбового закладу нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за впровадження нових методик в навчанні та вихованні дітей з патологією зору.

У НВК створені необхідні умови для навчання та життя незрячих дітей.

До їхніх послуг 28 навчальних кабінетів, серед яких комп’ютерний, обслуговуючої праці, корекції та орієнтації у просторі, психолого – емоційного розвантаження, кабінет для музичних занять, 2 спортивних зали (один з яких – тренажерний), дитяче спортивне містечко, сенсорний майданчик для молодших школярів. Про високий рівень викладання свідчить той факт, що учні НВК беруть участь в міських і обласних олімпіадах не лише серед шкіл-інтернатів, але й масових шкіл і займають призові місця. Вже дев’ятий рік поспіль учні закладу є переможцями Міжнародного конкурсу з української мови ім. П.Яцика. Учні НВК залучаються до науково-дослідницької діяльності, стають дипломантами щорічних науково-технічних конференцій «Гагарінські читання», науково-практичних конференцій «Культурологія та екологія рідного краю», «Актуальні питання історії та культури України».

Понад 15 років навчальний заклад успішно співпрацює з Американською радою з обміну учнів з питань освіти. Кожен рік учні виграють стипендії на навчання в США.

Значна увага приділяється реабілітації дітей з вадами зору: створено офтальмологічний кабінет. Медико-соціальна служба надає послуги окуліста, фізіотерапевта, психолога, логопеда. Діти НВК перебувають під постійним медичним доглядом. Двічі на рік проводиться поглиблений медичний огляд дітей.

При НВК працює 20 гуртків та клубів, театральна студія «Импровиз», дві дитячі спортивні школи. Діти займаються плаванням, голболом, шахами, шашками, аеробікою, легкою атлетикою, дзюдо. Учні НВК – члени збірних команд України з голболу, легкої атлетики та плавання. Гордість школи – двократний чемпіон Параолімпійських ігор у Сеулі 1988 року Віктор Рябоштан і учениця 11 класу НВК Бережна Яна, яка стала срібною призеркою Параолімпійських ігор 2012 року у Лондоні.

120 учнів НВК безкоштовно опановують техніку гри на понад 10-ти музичних інструментах при філії дитячої музичної школи №13 імені М. Коляди. Усі творчі колективи (ансамбль бандуристів, гітаристів, струнний ансамбль) є лауреатами та дипломантами міжнародних, республіканських, обласних фестивалів і конкурсів.

Понад 15 років у НВК працює літературна студія „Джерельце”. Троє її вихованок нині є членами Національної спілки письменників України. Щорічно виходить друком журнал „Джерельце”. Патріотичне та громадянське виховання посідають одне з провідних місць у системі виховної роботи НВК, центром якої є музей історії навчального закладу та Рада музею.

Три творчі колективи НВК (духовий оркестр, хор, музей історії школи) носять звання «Зразковий колектив Міністерства освіти і науки України».

НВК тісно співпрацює з багатьма благодійними фондами («Дар», Громадсько-релігійним фондом Св.Вінцента де Поля), общинами, «Інваспортом». Завдяки цьому 95 % від загального складу учнів НВК оздоровлюються в дитячих санаторіях України та сім’ях в Італії, проходять лікування в США. Здійснюється співробітництво та обмін досвідом з викладачами навчальних закладів Польщі, Швеції, з реабілітаційними центрами Італії (м. Больцано).

Навчальний і побутовий комплекс учбового закладу, майстерні, лабораторії, дитячий садок, подвір’я з клумбами і алеями беріз та каштанів, спортивний комплекс – свого роду містечко в місті, де створені найсприятливіші умови для навчання та побуту незрячих дітей, де виховують віру в їх власні сили, прагнення до самостійної творчості і де готують їх до життя.

Адреса, телефон:

61022 м. Харків, вул. Сумська, 55

т. 700-48-70 – директор

т. 700-48-70 – факс

т. 700-48-72 – черговий

E-mail: Belousov-Gimnaziya@yandex.ru

Web: www.educom.org.ua

Голова ХГО Незрячих юристів
Лепетюк Олег Леонідович, адвокат