Бойцов и гражданских жителей, которые получили инвалидность во время военных действий, нужно не только лечить, но и способствовать возможности их трудоустройства и социализации.
Об этом заявил Уполномоченный Президента по правам людей с инвалидностью Валерий Сушкевич во время семинара “Международный опыт внедрения услуги сопровождения на рабочем месте и поддержки занятости людей с инвалидностью”. Об этом передает корреспондент Центра информации о правах человека.
По приглашению ПРООН в Украину приехал Фрэнк Кеван, международный специалист по разработке политики на рынке труда, государственных служб занятости, профессиональной ориентации и профессионального образования. Эксперт представил результаты анализа опыта 7 стран Европейского Союза: Польши, Швеции, Дании, Австрии, Норвегии, Чехии и Ирландии в предоставлении услуги сопровождения на рабочем месте и поддержке занятости.
В первую очередь, речь шла о таких возможностях для людей с инвалидностью, как профессиональная подготовка, специализированные учебные центры, программы поддержки занятости, адаптация к рабочему месту, гибкие рабочие места, выплаты в связи с инвалидностью могут выплачиваться вместе с зарплатой (нет ловушки безработицы) и др.
Как говорят участники встречи, в Украине устроиться на работу человеку с инвалидностью – дело не из простых. Несмотря на квоту в 4%, льготное налогообложение, консультирование со стороны Государственной службы занятости и Фонда социальной помощи – людям с инвалидностью крайне трудно конкурировать на рынке труда.
Есть немало препятствий. В частности, непонимание со стороны работодателей – зачем им трудоустраивать человека с инвалидностью, или недоступность рабочего места и тому подобное. Но также сами лица с инвалидностью, которые ищут работу, не всегда могут правильно оценить свои возможности, не знают о современных технологиях, которые помогают адаптировать рабочее место (например, программы для считывания текста) или пройти переквалификацию в соответствии с требованиями рынка труда.
Ситуацию можно изменить, убежден Валерий Сушкевич. Вместе с тем он добавляет, что “это будет сложно, потому что требует средств”.
“Особо следует обратить внимание на военных из зоны АТО, которые, защищая наше государство, получили инвалидность. Лечение в госпиталях – этого недостаточно, нужно трудоустройство и возвращение к социальной жизни. Сейчас у государства специальной программы такой нет. Но главное аккумулировать тот опыт, который имеет Украина, а не просто за ночь написать … еще одну программу, которая не будет выполняться“, – подчеркнул Уполномоченный.
В то же время Фрэнк Кеван утверждает, что “строгие правила работодателей и штрафные санкции не всегда работают на пользу человеку с инвалидностью“.
“Лучше обращать внимание на те возможности человека с инвалидностью, которые можно” использовать “для качественной работы. В то же время если человек не теряет свои социальные выплаты, у нее появляется мотивация дополнительно зарабатывать, устроившись на работу, тем самым избегаем” ловушки доходности”, – говорит Фрэнк Кеван.
В частности, эксперт отметил: “Стоит также повышать уровень образования и понимания вопроса инвалидности работников государственных служб занятости, тесно сотрудничать с общественными организациями, формировать сеть специалистов по вопросам сопровождения на рабочем месте“.
Вице-президент по внешней политике ВМОО “Генерация успешного действия”, участница Коалиции по противодействию дискриминации Юлия Сачук заметила, что уровень демократического развития любого государства и его отношение к правам человека определяется, в частности, тем, как люди с инвалидностью участвуют в принятии решений.
“Представлены ли люди с инвалидностью в органах власти, бизнесе, и не просто представлены, а на каком уровне… Имеют ли они возможность принимать решения и формировать политику“, – подчеркнула Сачук.
Напомним, по состоянию на 1 октября 2014 года (по данным Минсоцполитики) в Украине насчитывается около 2,8 млн граждан с инвалидностью, из них – только немного менее 731 тысяч человек являются работающими. В настоящее время почти 74% от общего количества людей с инвалидностью, большинство которых имеет 1 и 2 группы, не охваченные трудовой деятельностью.
Источник: Центр информации про права человека
Бійців та цивільних жителів, які отримали інвалідність під час воєнних дій, потрібно не тільки лікувати, а й сприяти можливості їх працевлаштування та соціалізації.
На цьому наголосив Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич під час семінару “Міжнародний досвід впровадження послуги супроводу на робочому місці та підтримки зайнятості людей з інвалідністю”. Про це передає кореспондент Центру інформації про права людини.
На запрошення ПРООН в Україну приїхав Френк Кеван, міжнародний фахівець з розробки політики на ринку праці, державних служб зайнятості, професійної орієнтації та професійної освіти. Експерт представив результати аналізу досвіду 7-ми країн Європейського Союзу: Польщі, Швеції, Данії, Австрії, Норвегії, Чехії та Ірландії у наданні послуги супроводу на робочому місці та підтримці зайнятості.
У першу чергу, йшлося про такі можливості для людей з інвалідністю, як професійна підготовка, спеціалізовані навчальні центри, програми підтримки зайнятості, адаптація до робочого місця, гнучкі робочі місця, виплати у зв’язку з інвалідністю можуть виплачуватися разом з зарплатнею (немає пастки безробіття) тощо.
Як кажуть учасники зустрічі, в Україні влаштуватися на роботу людині з інвалідністю – справа не з простих. Незважаючи на квоту в 4 %, пільгове оподаткування, консультування з боку Державної служби зайнятості та Фонду соціальної допомоги – людям з інвалідністю вкрай важко конкурувати на ринку праці.
Є чимало перешкод. Зокрема, нерозуміння з боку роботодавців – навіщо їм працевлаштовувати людину з інвалідністю, або ж недоступність робочого місця тощо. Але також самі особи з інвалідністю, які шукають роботу, не завжди можуть правильно оцінити свої можливості, не знають про сучасні технології, які допомагають адаптувати робоче місце (наприклад, програми для зчитування тексту) чи пройти перекваліфікацію відповідно до вимог ринку праці.
Ситуацію можна змінити, переконаний Валерій Сушкевич. Водночас він додає, що “це буде складно, бо потребує коштів”.
“Особливо слід звернути увагу на військових із зони АТО, які, захищаючи нашу державу, отримали інвалідність. Лікування в госпіталях – цього недостатньо, потрібно працевлаштування й повернення до соціального життя. Наразі в держави спеціальної програми такої немає. Але головне акумулювати той досвід, що має Україна, а не просто за ніч написати… ще одну програму, яка не буде виконуватися”, – наголосив Уповноважений.
Водночас Френк Кеван стверджує, що “суворі правила щодо роботодавців та штрафні санкції не завжди працюють на користь людині з інвалідністю”.
“Краще звертати увагу на ті можливості людини з інвалідністю, які можна “використовувати” для якісної роботи. Водночас якщо людина не втрачає свої соціальні виплати, у неї з’являється мотивація додатково заробляти, влаштувавшись на роботу, тим самим уникаємо “пастки прибутковості”, – каже Френк Кеван.
Зокрема, експерт наголосив: “Варто також підвищувати рівень освіти й розуміння питання інвалідності працівників державних служб зайнятості, співпрацювати тісніше з громадськими організаціями, формувати мережу спеціалістів з питань супроводу на робочому місці”.
Віце-президент із зовнішньої політики ВМГО “Генерація успішної дії”, учасниця Коаліції з протидії дискримінації Юлія Сачук зауважила, що рівень демократичного розвитку кожної держави та її ставлення до прав людини визначається, зокрема, тим, як люди з інвалідністю беруть участь у прийнятті рішень.
“Чи представлені люди з інвалідністю в органах влади, бізнесі, і не просто представлені, а на якому рівні… Чи мають вони можливість приймати рішення й формувати політику”, – наголосила Сачук.
Нагадаємо, станом на 1 жовтня 2014 року (за даними Мінсоцполітики) в Україні нараховується близько 2,8 млн громадян з інвалідністю, з них – тільки трохи менше 731 тисячі осіб є працюючими. На даний час майже 74 % від загальної кількості людей з інвалідністю, більшість яких має 1 та 2 групи, не охоплені трудовою діяльністю.
Джерело: Центр інформації про права людини
