ВГО «Генерація успішної дії»

12 січня 2023 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт 0159 від 08.07.2022 про приєднання України до Марракеського договору про полегшення доступу сліпих, осіб з порушеннями зору або іншими обмеженнями з причин інвалідності сприймати друковану інформацію до опублікованих творів.

Закон України «Про приєднання України до Марракеського договору про полегшення доступу сліпих, осіб з порушеннями зору або іншими обмеженнями з причин інвалідності сприймати друковану інформацію до опублікованих творів» набрав чинності 14 лютого 2023 року, а набрання чинності для України міжнародного договору, відбудеться 08 вересня 2023 року відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 28.06.2023 № 72/14-612-75376.

27 червня 2013 року в Марракеші був укладений договір який є частиною зводу міжнародних договорів з авторського права, адміністративні функції яких виконує Всесвітня Організація Інтелектуальної власності (ВОІВ). Головною метою Марракеського договору стало встановлення низки обов’язкових для виконання обмежень і винятків на користь осіб із порушеннями зору для полегшення доступу до опублікованих творів.

Всеукраїнська громадська організація людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» вітає приєднання України до Марракеського договору і вважає, що цей крок сприятиме реалізації права на доступ до інформації і творів культури у форматах прийнятних для сприйняття людьми з повною або частковою втратою зору.

Група народних депутатів Гнатенко Валерій Сергійович, Бурміч Анатолій Петрович, Яковенко Євген Геннадійович та Мороз Володимир Вікторович зареєстрували законопроект №9388 від 15.06.2023 про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо додаткових гарантій забезпечення прав осіб з інвалідністю.

Цим законопроектом передбачається доповнити статтю 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» такими абзацами.

Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю при проїзді залізничним транспортом мають переважне право на придбання проїзних документів на нижніх місцях у вагонах, призначених для перевезення пасажирів, усіх категорій та видів (типів).

Підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та (або) реалізацію проїзних документів, зобов’язані забезпечувати бронювання для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю не менше ніж 10 відсотків проїзних документів на нижні місця у вагонах, призначених для перевезення пасажирів, усіх категорій та видів (типів). Правила бронювання та строки зняття броні затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Головним комітетом для розгляду цього законопроекту визначено Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

30 травня 2023 року Верховна Рада України, розглянувши повторно у першому читанні, прийняла за основу законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю (реєстраційний №5344-д від 18.11.2022). Зазначений законопроект був ухвалений за основу незважаючи на те, що багато громадських організацій осіб з інвалідністю були категорично проти його ухвалення, оскільки ним в порушення Конституції України, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Європейської стратегії прав людей з інвалідністю на 2021-2030 роки, з-поміж іншого:

1) скасовується ціла низка положень законодавства щодо залучення громадських організацій осіб з інвалідністю до опрацювання всіх рішень, які стосуються осіб з інвалідністю, надання таким об’єднанням та заснованим ними підприємствам державної підтримки;

2) замінюються громадські організації осіб з інвалідністю, ЩО НЕДОПУСТИМО, на інші організації громадянського суспільства в процесі формування та реалізації політики щодо осіб з інвалідністю;

3) ліквідується фінансування соціальної, професійної, трудової та фізкультурно-спортивної реабілітації;

4) виключається ціла стаття про трудову реабілітацію осіб з інвалідністю;

5) впроваджується низка декларативних норм, які не працюватимуть без внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексів України, законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», «Про соціальні послуги», «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ін.;

6) вводиться, замість адміністративно-господарських санкцій, які сплачувалися раз на рік, щомісячна сплата цільового внеску, що фактично є новим додатковим податком для роботодавців, в тому числі для шкіл, садочків, лікарень та інших бюджетних організацій;

7) запроваджуються для роботодавців нові штрафи та десяток додаткових звітів.

Численні зауваження, наведені у висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, до законопроєкту 5344-д підтверджують його проблемність та антисоціальність, але цей висновок не береться більшістю до уваги.

До того ж всупереч вимогам законодавства до «горе-реформаторського» законопроєкту 5344-д не додано ніяких розрахунків і фінансово-економічних обґрунтувань, що підтверджується листом Міністерства фінансів України.

Норми щодо звуження прав людей з інвалідністю ініціюються та підтримуються Головою комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Г. Третьяковою та Міністром соціальної політики О. Жолнович і, на жаль, набувають системного характеру.

Під час розгляду законопроекту права людей з інвалідністю намагались захистити представники лише двох фракцій у Верховній Раді України це політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» та політичної партії «Європейська Солідарність».

В той час, як представники фракцій політичних партій «Слуга народу» і «Слуга народу» та представники інших депутатських груп свідомо намагається звузити зміст і обсяг існуючих прав людей з інвалідністю і їх громадських об’єднань, позбавивши їх можливості впливати на формування державної політики і приймати участь у підготовки рішень.

Діюча влада не чує людей з інвалідністю і не зацікавлена у співпраці з їх громадськими об’єднаннями, а якщо і йде на діалог, то тільки з тими, хто висловлює лояльність до подібних «державницьких рішень».