ВГО «Генерація успішної дії»

У США лікарі вперше у світі пересадили пацієнту ціле око. Попри те, що зір у чоловіка не відновився, цей випадок є проривом для медицини.

Про це повідомляє Reuters.

Трансплантацію провели 46-річному військовому ветерану Аарону Джеймсу. З ним трапився нещасний випадок – чоловіка вдарило струмом на виробництві. Внаслідок цього його ліва частина обличчя, ніс, рот та ліве око були сильно пошкоджені.

Аарону провели часткову пересадку обличчя та трансплантували око. Вона тривала 21 годину. За шість місяців лікарі помітити позитивну динаміку в органі зору – добре функціонували кровоносні судини та сітківка.

“Сам факт того, що ми пересадили око, є величезним кроком вперед, про який століттями думали, але ніколи не робили”, – зауважив Едуардо Родрігес, який очолював команду лікарів.

За його словами, ціллю медиків було не відновлення зору, а збереження життєздатності очного яблука.

Щоб прискорити відновлення зв’язку між зоровим нервом ока та мозком реципієнта, хірурги зібрали стовбурові клітини з кісткового мозку донора і ввели їх у нерв. Однак наразі зв’язок між ними не встановився.

Як зазначає Родрігес, інші дослідницькі групи розробляють спосіб з’єднання нервових мереж мозку з незрячими очима шляхом введення електродів.

Водночас Аарон Джеймс не розраховував на те, що зможе бачити трансплантованим оком.

“Лікарі ніколи не очікували, що це взагалі спрацює, і вони сказали мені про це з самого початку.

Я відповів їм: “Навіть якщо я не зможу бачити принаймні ви всі зможете навчитися чомусь, щоб допомогти наступній людині”. Сподіваюся, це відкриє новий шлях”, – розповів пацієнт.

Однак Едуардо Родрігес запевняє, що Джеймс все ще має шанс відновити зір на пересадженому оці.

“Я не думаю, що хтось може стверджувати, що він буде бачити. Але з тієї ж причини ніхто не може стверджувати, що він не буде бачити. На цей час, я думаю, ми цілком задоволені результатом, якого змогли досягти за допомогою технічно дуже складної операції”, – прокоментував хірург.

Україно-німецька кінокоманда створила стрічку, яка надихає людей із серйозними травмами жити та боротися за успіх.

Про це йшлося під час презентації кінокартини в Медіацентрі Україна – Укрінформ.

«Головна мета в цьому фільмі дуже проста – ми хочемо розповідати прості людські історії про тих, чиє життя змінив спорт. Це історії про учасників паралімпійського руху, професійних спортсменів, про ветеранів, які займаються спортом, про звичайних людей, які з тих чи інших причин мають інвалідність, і про те, як вони крокують по життю і завдяки спорту стають трішки щасливішими. Наша мета – шукати цю трансформацію людини через спорт», – пояснив режисер та продюсер фільму Руслан Батицький.

Документальний фільм «Гра в сліпоту» має  ігрове короткометражне доповнення. Оскільки автори проєкту зробили свого роду експеримент, і під однією назвою створили по суті два фільми: один – документальний, а інший повністю постановчий, з прописаним сценарієм, діалогами та акторами.

Головний герой стрічки – професійний спортсмен-голболіст Сергій Врабій, який втратив зір у шість років. Опираючись на свій досвід він наголошує, що хотів би, щоб люди побачили в цьому проєкті головну думку – що інвалідність це не крапка у житті людини.

«Хочу, щоб цей фільм став камінцем в озері спокою та незнання про людей незрячих, і не тільки незрячих, тому що є й інші складові в нашому фільмі. Щоб від цього камінця пішли хвилі, які зможуть дати людям побачити під іншим кутом, під іншим соусом і люди звернули на це увагу. Щоб побачили це люди з інвалідністю, які зрозуміли б для себе, що на цьому для них життя не закінчується, тобто є те, що вони можуть робити, і, як я, можуть спортом займатися, у кіно зніматися. Це не є проблема, і інвалідність це не крапка і не кінець життя  – от, я думаю, це головна думка, яку хотів би, щоб люди бачили в цьому фільмі», – зазначив Сергій Врабій.

Після допрем’єрного показу документальну частину планують показати на телебаченні й опублікувати її у вільному доступі. Позаяк автори хочуть, аби якомога більше українців побачили цей фільм, який би дав їм поштовх шукати можливості для себе.

Загалом же команда планує показати стрічку щонайменше на десяти міжнародних кінофестивалях.

«Перший крок» — відео збірник порад для людей у родині яких є незрячий опубліковано на каналі Навчально-інформаційного комп’ютерного центру Українського товариства сліпих в youtube.

Після повномасштабного вторгнення рф значно збільшується кількість військових, які отримали поранення очей під час бойових дій. Такі типи поранень є дуже складними у лікуванні та нерідко ведуть до часткової чи повної втрати зору.

Родина, друзі, близькі люди тих, хто втратив зір, часто не мають відповідних знань і навичок  для створення доступного, комфортного простору в помешканні, адаптації звичних речей, предметів для незрячого, правил супроводу тощо.

І саме для вас команда авторів підготували ряд роликів, де розказано і показано, як уникнути багатьох помилок та надані поради, як зробити перший крок.

Команда авторів, яка працювала над роликами:
тифлопедагог та інструктор з орієнтування і мобільності Галина Кушнір;
фахівець з невізуальної доступності інформаційних технологій Ігор Кушнір;
тифлопедагог та медик Анастасія Орлова-Артамонова;
сценарист-режисер Олег Павлюх.

Реалізація цієї ідеї стала можлива завдяки підтримці Української діаспора в Канаді, Благодійного фонду «Генерація 4», Rotary Club Kyiv-Sophia (Ukraine), Музею у темряві «Третя після опівночі» / 03:00, lifecell, Навчально-інформаційного комп’ютерного центру Українського товариства сліпих та величезної кількості небайдужих людей, які фінансово також підтримали цю ідею.

Троє вінничан з порушеннями зору відвідують школу орієнтування у просторі та мобільності. На базі Центру реабілітації “Поділля” відкрили таку 11 вересня. Навчання — безкоштовне, триває місяць. З відвідувачами школи займаються інструктори.

“На сьогодні людей з порушенням зору зростає, тим більше після повномасштабного вторгнення як цивільних, так і військових. Постає проблема після виписки з медичного закладу: що робити далі, куди далі йти. Наша мета — створити такі умови для людини з порушенням зору, щоб вона могла сама зорієнтуватися в місті, щоб людина була незалежною, самостійною, активною, знала, як переходити регульовані, нерегульовані перехрестя. Могла вибудувати маршрут від будинку до навчального закладу, до закладу охорони здоров’я або до закладу торгівлі”, — розповіла інструкторка з орієнтування та мобільності Ганна Бевз.

Навчання триває місяць. Щодня з відвідувачами займаються по півтори-дві години.

“Спочатку ми навчаємо людину орієнтуватися в приміщенні, тобто це розвиток збережених аналізаторів: слух, дотик. Це все в нас є, відповідні заняття. Далі просторове уявлення – вони також мають величезне значення для того, щоб людина могла зрозуміти, куди вона вийшла, що перед нею є. Той самий взяти орієнтир. Має бути розуміння, який це: або це трава, або це тактильна плитка, або асфальт, бордюр тощо”, — каже Ганна Бевз.

Навчання у школі – безкоштовне. Групи набирають невеликі. Від трьох до шести осіб. Це, аби кожному приділити максимум уваги. Набір до нової групи стартує у жовтні.

“У кого вже є індивідуальна програма реабілітації – ми також беремо на реабілітацію, в кого є заключення військово-лікарської комісії або просто лікарської-консультативної комісії. Якщо людина втратила зір, вона поки ще немає групи інвалідності, має висновок ВЛК або ЛКК — за цим висновком вона приходить до нас з випискою 027, далі має бути направлено з Управління праці”, — каже Ганна Бевз.