Ирина КИРПА, Украина молодая № 076 за 29.05.2013
Настоящий фурор среди изобретателей во всем мире вызвал электронный поводырь для слепых, изобретенный 16-летним вундеркиндом из Николаева Иваном Селезневым. Благодаря Ивану наша страна вошла в тройку лучших на Всемирном конкурсе научно-технического творчества в США. Украинского школьника не только наградили денежной премией, но и предложили сотрудничество.
«По этому принципу ориентируются в темноте летучие мыши»
По словам юного изобретателя, особой изюминкой его новинки, привлекла внимание ученых, стала дешевизна устройства и простота в эксплуатации. Ивану удалось сделать прибор, который стоит не больше 200 гривен. А это — в десятки раз меньше, чем цена импортных подобных устройств для незрячих. Благодаря Ивану Селезневу тысячи незрячих и слабовидящих украинцев смогут гулять по улицам самостоятельно.
– Мой эхолокатор — это фактически техническое воплощение феномена, который существует в природе, ведь именно так летучие мыши ориентируются в полной темноте, — рассказывает Иван Селезнев. — Изобретение работает по принципу ориентирования ночной птицы: он посылает в пространство ультразвуковые волны, и если там есть какое-то препятствие, то волны отражаются от нее и возвращаются обратно. Одни из них имеют звуковую память сигнала — чем ближе препятствие, тем громче звук, а второй — работает, как вибромотор.
Доступный каждому
Вполне возможно, что именно изобретение Ивана Селезнева оставит в далеком прошлом неудобные палки незрячих людей. Да и собаки-поводыри станут лишь друзьями, а не помощниками людей. Ведь собаку надо долго специально обучать, и содержать четвероногого поводыря недешево. А этот прибор — простой в эксплуатации, легкодоступный и надежный.
– Впервые я протестировал свое изобретение на 21-летней студентке Александре, — продолжает свой рассказ Иван Селезнев. — Девушка стремится жить полноценно, но имеет очень плохое зрение. Мой прибор позволит ей вести активный образ жизни. На очереди — родная бабушка и дядя, у которых тоже есть серьезные проблемы со зрением. Тестируя прибор, люди рассказывают мне о недостатках эхолокатора, я их учитываю. Также для меня важны пожелания и замечания людей — это позволит в дальнейшем доказать изобретение до совершенства. А вот придумать оригинальный дизайн мне помогла мама. Сначала я хотел оформить свой эхолокатор как перчатку, но это оказалось не очень удобно в эксплуатации. Тогда родилась идея заменить перчатку на наколенники для роликов — и это оказалось гораздо более перспективной задумкой.
Мамина поддержка — залог успеха
Тягу к технике Иван Селезнев почувствовал еще в двенадцатилетнем возрасте. Однажды парень нашел в гараже запыленный ящик с различной техникой и проводами, о котором отец (он сам электротехник по специальности) уже и забыл. Там хранились различные детали и компоненты приборов. Для ребенка стало настоящим открытием то, что из обычных проволочек и деталей можно сконструировать что-то полезное для хозяйства. Первыми детскими изобретениями стал аппарат, который самостоятельно поливал цветы, только в горшках высыхала земля, и усовершенствованные «умные» лампочки, которые самостоятельно включались, когда на улице темнело. Отец и мать поддержали увлечение сына и даже начали выкраивать из семейного бюджета деньги на покупку новых необходимых деталей.
– В детстве Иван любил конструировать корабли, — рассказывает мама Ивана Селезнева Надежда Владимировна. — Но когда увлекся техникой, — сразу глаза загорелись. Поняла: это всерьез и надолго. Вообще сын любит всячески конкурсы и олимпиады, очень часто на них побеждает. Но я приучила его к мысли, что необходимо не только уметь выигрывать, но и проигрывать с достоинством. Ведь в жизни всякое бывает. Например, когда Иван был еще маленьким, нас пригласили сниматься в детской передаче «Самый умный». Мы ездили в Москву, прошли отборочный тур. Мы даже особенно не готовились, Иван легко и плавно вписался в формат передачи. А вот в финал не дошли. Но зато именно тогда получили бесценный опыт. Все переезды были бесплатные, и нам было очень интересно общаться и подружиться с разными детьми.
А год назад специальная комиссия из Малой академии наук отобрала Ивана Селезнева из трехсот тысяч претендентов в небольшой группы школьников, бесплатно поехали в Европейский центр ядерных исследований в Женеве. В течение недели дети слушали там лекции специалистов и смогли собственными глазами увидеть, как работает большой адронный коллайдер.
Участие в национальном этапе международного конкурса научно-технического творчества школьников Intel ISEF для Ивана Селезнева стала очередным судьбоносным шагом в жизни. Мало того, что о его открытии заговорили — он еще и достойно представил Украину в Америке, ведь свободно владеет английским языком. А это была одна из основных условий при отборе претендентов. Однако учиться в будущем парень хотел бы в Украине, а не за границей. Поэтому намерен вступать в Киевский политех или в «Могилянку».
А кроме увлечение техникой, говорит Иван, во всем остальном он — обычный парень, который ведет активный образ жизни. Любит и в спортзале позаниматься, и на гитаре аккорды с удовольствием подбирает.
– Моя мечта — получить патент на свое изобретение, чтобы авторские права, и тогда найти предприятие, которое согласилось бы наладить серийный выпуск приборов для слабовидящих людей, — говорит Иван Селезнев. — А кроме того, я мечтаю, чтобы талантливые молодые ученые имели поддержку в Украине. Ведь на различных конкурсах я вижу, сколько у нас одаренных детей …
СПРАВКА
Ежегодно участниками всемирного финала конкурса Intel ISEF становятся более полутора тысяч лучших молодых изобретателей и ученых, представляющих более 65 стран мира. На конкурсе они демонстрируют инновационные научные проекты, а также борются за престижные награды, призы и стипендии. Призовой фонд конкурса — более 4 миллионов долларов.
В этом году право представлять Украину на таком высоком уровне получили трое старшеклассников. Кроме Ивана Селезнева, нашу страну представляли 16-летний школьник из Луганска Андрей Коноваленко и черкащанин Леонид Олифер. Андрей разработал технологию, способную превращать любую поверхность в сенсорную. Работает эта технология с помощью компьютера, проектора, веб-камеры и лазерной указки. В отличие от западных аналогов, стоимость внедрения программы Андрея составляет всего 200 гривен.
Изобретение Леонида также получил высокую оценку жюри. Парень создал демонстрационный седиментограф, способен заменить сразу несколько школьных принадлежностей для лабораторных работ с физики и химии. По мнению физика Тамары Шемшур, изобретение Леонида ценен тем, что позволит быстро и качественно, по сути, в «полевых условиях» определить содержание определенных примесей в горных породах и даже их процентное содержание. Поэтому не нужно будет посылать образцы в лабораторию на исследование и ждать результаты.
Ірина КИРПА, Україна молода № 076 за 29.05.2013
Справжній фурор серед винахідників у всьому світі викликав електронний поводир для сліпих, винайдений 16–річним вундеркіндом iз Миколаєва Іваном Селезньовим. Завдяки Івану наша країна увійшла до трійки кращих на Всесвітньому конкурсі науково–технічної творчості в США. Українського школяра не тільки нагородили грошовою премією, а й запропонували співпрацю.
«За цим принципом орієнтуються в темряві кажани»
За словами юного винахідника, особливою родзинкою його новинки, що привернула увагу вчених, стала дешевизна пристрою та простота в експлуатації. Івану вдалося зробити прилад, який коштує не більше 200 гривень. А це — в десятки разів менше, ніж ціна імпортних подібних пристроїв для незрячих. Завдяки Іванові Селезньову тисячі незрячих та слабкозорих українців зможуть гуляти вулицями самостійно.
— Мій ехолокатор — це фактично технічне втілення феномену, який існує в природі, адже саме так кажани орієнтуються в суцільній темряві, — розповідає Іван Селезньов. — Винахід працює за принципом орієнтування нічного птаха: він посилає в простір ультразвукові хвилі, і якщо там є якась перешкода, то хвилі відбиваються від неї і повертаються назад. Одні з них мають звукову пам’ять сигналу — чим ближче перешкода, тим гучніший звук, а другий — працює, як вібромотор.
Доступний кожному
Цілком можливо, що саме винахід Івана Селезньова залишить у далекому минулому незручні ціпки незрячих людей. Та й собаки–поводирі стануть лише друзями, а не помічниками таких людей. Адже собаку треба довго спеціально навчати, та й утримувати чотирилапого поводиря недешево. А цей прилад — простий в експлуатації, легкодоступний і надійний.
— Уперше я протестував свій винахід на 21–річній студентці Олександрі, — продовжує свою розповідь Іван Селезньов. — Дівчина прагне жити повноцінно, але має дуже поганий зір. Мій прилад дозволить їй вести активніший спосіб життя. На черзі — рідна бабуся і дядько, у яких теж є серйозні проблеми із зором. Тестуючи прилад, люди розповідають мені про недоліки ехолокатора, я їх враховую. Також для мене важливі побажання і зауваження людей — це дозволить надалі довести винахід до досконалості. А ось придумати оригінальний дизайн мені допомогла мама. Спочатку я хотів оформити свій ехолокатор як рукавичку, але це виявилося не дуже зручно в експлуатації. Тоді народилася ідея замінити рукавичку на наколінники для роликів — і це виявилося набагато перспективнiшою задумкою.
Мамина підтримка — запорука успіху
Потяг до техніки Іван Селезньов відчув iще у дванадцятирічному віці. Якось хлопець знайшов у гаражі запилений ящик iз різною технікою та дротами, про який батько (він сам електротехнік за фахом) вже і забув. Там зберігалися різні деталі та компоненти приладів. Для дитини стало справжнім відкриттям те, що зі звичайних дротиків та деталей можна сконструювати щось корисне для господарства. Першими дитячими винаходами став апарат, який самостійно поливав квіти, щойно в горщиках висихала земля, і вдосконалені «розумні» лампочки, які самостійно вмикалися, коли на вулиці темніло. Батько й мати підтримали захоплення сина і навіть почали викроювати із сімейного бюджету гроші на купівлю нових необхідних деталей.
— У дитинстві Іван любив конструювати кораблі, — розповідає мама Івана Селезньова Надія Володимирівна. — Але коли захопився технікою, — відразу очі загорілися. Зрозуміла: це всерйоз і надовго. Взагалі син любить усiлякі конкурси та олімпіади, дуже часто на них перемагає. Але я привчила його до думки, що необхідно не тільки вміти вигравати, а й програвати з гідністю. Адже в житті всяке буває. Приміром, коли Іван був iще маленьким, нас запросили зніматися в дитячій передачі «Найрозумніший». Ми їздили до Москви, пройшли відбірковий тур. Ми навіть особливо не готувалися, Іван легко і плавно вписався у формат передачі. А ось до фіналу не дійшли. Але зате саме тоді ми здобули безцінний досвід. Усі переїзди були безкоштовні, і нам було дуже цікаво спілкуватися й подружитися з різними дітьми.
А рік тому спеціальна комісія з Малої академії наук відібрала Івана Селезньова з трьохсот тисяч претендентів до невеличкої групи школярів, які безкоштовно поїхали в Європейський центр ядерних досліджень у Женеві. Впродовж тижня діти слухали там лекції фахівців і змогли на власнi очi побачити, як працює великий адронний колайдер.
Участь у національному етапі міжнародного конкурсу науково–технічної творчості школярів Intel ISEF для Івана Селезньова стала черговим доленосним кроком у житті. Мало того, що про його відкриття заговорили — він ще й гідно представив Україну в Америці, адже вільно володіє англійською мовою. А це була одна з основних умов при відборі претендентів. Проте навчатися в майбутньому хлопець хотів би в Україні, а не за кордоном. Тож має намір вступати до Київського політеху або в «Могилянку».
А крім захоплення технікою, каже Іван, в усьому іншому він — звичайний хлопець, який веде активний спосіб життя. Любить і в спортзалі позайматися, і на гітарі акорди із задоволенням підбирає.
— Моя мрія — отримати патент на свій винахід, щоб мати авторські права, і тоді знайти підприємство, яке погодилося б налагодити серійний випуск приладів для слабкозорих людей, — каже Іван Селезньов. — А крім цього, я мрію, щоб талановиті молоді вчені мали підтримку в Україні. Адже на різних конкурсах я бачу, скільки в нас обдарованих дітей…
ДОВІДКА
Щорічно учасниками всесвітнього фіналу конкурсу Intel ISEF стають понад півтори тисячі кращих молодих винахідників і вчених, які представляють понад 65 країн світу. На конкурсі вони демонструють інноваційні наукові проекти, а також борються за престижні нагороди, призи та стипендії. Призовий фонд конкурсу — більше 4 мільйонів доларів.
Цього року право представляти Україну на такому високому рівні отримали троє старшокласників. Окрім Івана Селезньова, нашу країну представляли 16–річний школяр із Луганська Андрій Коноваленко та черкащанин Леонід Оліфер. Андрій розробив технологію, здатну перетворювати будь–яку поверхню в сенсорну. Працює ця технологія за допомогою комп’ютера, проектора, веб–камери та лазерної указки. На відміну від західних аналогів, вартість впровадження програми Андрія становить усього 200 гривень.
Винахід Леоніда також отримав високу оцінку журі. Хлопець створив демонстраційний седиментограф, здатний замінити відразу кілька шкільних приладів для лабораторних робіт iз фізики та хімії. На думку фізика Тамари Шемшур, винахід Леоніда цінний тим, що дозволить швидко й якісно, по суті, в «польових умовах» визначити вміст певних домішок у гірських породах і навіть їх процентний вміст. Відтак не потрібно буде посилати зразки в лабораторію на дослідження та чекати результати.