Вірші Андрія Момута
НАБІР СЛІВ
Це мав бути вірш про папугу
Якого вранці виявили мертвим
Як виявилось потім
У нього було слабке серце
Воно не витримало крику Марини
Коли їй сказали що в неї рак
Це мав бути вірш про папугу
А так це просто набір слів
Як набір звуків
Що розривають кольорових пташок
БЕЗ ПЕРЕКЛАДУ
Серіально-серйозна,
Шопінгово-сакральна,
Ти сиділа навпроти мене,
Склавши руки п’ятисотим ієрогліфом,
А я знав лише чотириста дев’яносто дев’ять.
КОНТРАБАНДА
Бог проніс мене крізь твоє життя контрабандою
І заховане в моєму серці кокаїнове поле,
Проросло в тобі зацькованим псом,
Що щохвилинно зникаючою пам’яттю видаляє мене з твоїх нейронів.
ЛІЛЯ
Ліля кидалася під машини
Щоб розвеселити мене
Ліля висіла на карнізі
Щоб я посміхнувся
Ліля билася з бомбами
Щоб я не нудьгував
А я ніяк не міг запам’ятати її обличчя
І постійно з помилками писав її ім’я.
ПРОИШЕСТВИЕ
Две женщины спились этим летом
На закате Европы, под прицелом
Православных орудий и икон,
Где Бог подливал им свой самогон
И моргал третьим глазом,
В ожидании слёз.
* * *
Розбуди Бога дощу
Почнеться злива і затопить усе
Тепер твій будинок острів а ти Робінзон
І можеш будувати нове суспільство,
Витягаючи зі стін цеглини
І вдихаючи в них життя
НОТА
Я лише нота для твого хоралу,
Сто раз згорівший в вибухах метану.
Сто раз поліхший за свободу Курдистану,
Я лиш абетка для твого хоралу.
* * *
Забудеш п’яний сон
Заб’єш його в глибину
Цю тінь бездумних днів
Осиротілу
Оплатиш свою страту
Замовиш свою смерть
Сама підеш в засаду
І сестри милосердь
Візьмуть тебе до танцю
Дадуть тобі любов
Мені ж як запроданцю
Що не прийняв свій шанс
Змінив імя і націю
На аркуш вдалих фраз
Будуть нудну молитву
Читати мов присуд
І проклянуть пихато
Злиденний мій маршрут
* * *
ВОДНЫЕ ПУТИ
Пьяные великаны
Разбудят тебя во сне
Пошли с нами – скажут они
И вы пойдёте по воде
Вы пойдёте чтобы просто идти
Идти много много веков
А когда твои ноги сотрутся об водные пути
Ты сможешь прилечь на дне
ПОБАЧИТИ ОДЕСУ
– Я ніколи не бачила Одеси, але тримала її в своїх руках!
– Тримала в своїх руках Одесу?!
– Так, її вулиці, її море і навіть її людей
– І як це все вмістилось в твоїх долонях?
– Шматок за шматочком, хвилина за хвилиною
– І там тобі зробили операцію і ти почала бачити?
– Ні, я ж кажу я ніколи не бачила Одесу. Там не зробили нічого. Допомогли в Штатах.
– Ну, тепер, ти можеш побачити Одесу…
– Коли залишаєш в якомусь місті стільки відбитків своїх пальців туди вже не варто повертатись)
– Про що вона: пальці, люди, долоні???
– Та знаєш, коли вона була сліпа, все мацала руками…
– А Одеса тут до чого?
– Та там є інститут, де на очі операції роблять… Був я там… В одного малого після операції, випало штучне око і покотилося по коридору, малий за ним біжить – доганяє … смішно так.