Вірші Світлани Проніної
Груша і Павлуша
Мама ввечері питає синочка Павлушу:
– Як же видертись зумів ти на високу грушу?
Павлик злегка бік почухав і признавсь матусі,
Що вилазити на грушу помагали друзі.
– А додолу злазив сам? – запитала прямо.
– Ні, не сам, земне тяжіння помагало, мамо.
Матусина наука
Матуся до школи Тимка виряджає –
Був щоб чемний та слухняний – його научає.
– щоб урок уважно слухав, олівець не гриз
І щоб зошити чистенькі додому приніс.
Здивувався тут синочок і говорить враз:
– Я не можу виконать останній наказ.
Та і як таке, матусю, можна вимагати,
В чому ж я тоді, скажи, повинен писати?
* * *
До кімнати входить Петрик, як маленький принц,
він матусеньці рідненькій троянди приніс.
– ах, які чудові квіти, як весняні мрії.
– я нарвав їх, – каже Петрик, – у тітки Марії.
– а вона про це хоч знає?– мама запитала.
– звісно знає, вона ж мене ледве не здогнала.
* * *
У садочку дядька Гриця яблука, мов жар горять,
якось вгледів їх Миколка і схотів покуштувать.
Рано–вранці він тихенько на паркан високий вліз,
Раптом дядько десь узявся і стягнув хлопчину вниз.
– ах негідник! – люто крикнув, чуб тримаючи в руках, –
я навчу тебе як красти яблука в чужих садках.
– ой, навчить, – Миколка пискнув, – дуже хочу знати,
як мені в чужих садках від хазяїв тікати.
* * *
В п’ятім “Б” запала тиша, – математики урок.
Розв’язати хоче кожен приклади без помилок.
– ну, Петрусь, – питає вчитель, – як розділиш ти сім слив,
якщо в гості завітають восьмеро товаришів?
Петрик трішечки подумав і швиденько відповів:
– друзів щоб не обділити, я б зі слив узвар зварив.
* * *
Вранці вийшла у садок тітонька Марина,
зирк: на дереві сидить сусідський хлопчина.
– от розбійник, – тітка в крик, – злодій, розбишака,
ти чого туди заліз? Скажи, Харцизяка!
– тітонько, пробачте, прошу, – Василько благає, –
моя поведінка пояснення має.
Я сидів під деревом, сонце припікало,
Раптом з нього у траву яблуко упало.
Думаю неварт йому у поросі гнити,
Ось і виліз на яблуню назад причипити.
* * *
В першім класі малюки літери вивчали,
тож абетку повторити вони дома мали.
На уроці пан учитель спитав дітлахів:
– хто з вас, любі, на сьогодні завдання зробив?
Хто з вас, милі мої друзі, може розказати,
Які літери нам треба після “А” писати?
Тут Василько тягне руку: – я хочу сказати,
Нам потрібно після “А” всі інші писати.
Ці та інщі вірші Світлани Проніної